Сколівська міська рада
Львівська область, Стрийський район

Сколівська ДПІ ГУ ДПС у Львівській області інформує:

Дата: 21.04.2023 15:41
Кількість переглядів: 126

Фото без описуКампанія декларування громадянами доходів триває

Сколівська ДПІ ГУ ДПС у Львівській області нагадує, що триває кампанія декларування громадянами доходів, одержаних протягом 2022 року.

До випадків, за яких платники податку на доходи фізичних осіб – фізичні особи зобов’язані самостійно обчислити суми податку на доходи фізичних осіб (далі – податок) та військового збору, що підлягають сплаті до бюджету за результатами звітного податкового року шляхом подання до податкового органу податкової декларації, встановлених розділом IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), відносяться:

- отримання окремих видів доходів від податкових агентів, що не підлягають оподаткуванню при виплаті, але не звільнених від оподаткування (п. п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПКУ) (суми заборгованості, за якими минув строк позивної давності; нецільова благодійна допомога понад установлену норму; додаткове благо тощо);

- отримання доходів від особи, яка не є податковим агентом (від інших фізичних осіб (резидентів або нерезидентів)) (п. п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПКУ) (спадщина, подарунки, від оренди майна іншій фізичній особі, доходи від операцій з продажу (обміну) рухомого та нерухомого майна, у випадках, передбачених ПКУ тощо);

- отримання іноземних доходів  (п. п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПКУ);
- при отриманні доходів від підприємницької діяльності фізичними особами – підприємцями (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) (ст. 177 ПКУ);

- при отриманні доходів від проведення незалежної професійної діяльності особами, які провадять незалежну професійну діяльність (ст. 178 ПКУ);

- набуття статусу резидента України іноземцем (п. п. 170.10.4 п. 170.10 ст. 170 ПКУ. Такі особи мають відобразити в податковій декларації доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.

 

Увага! З 11 квітня діє оновлена інструкція

про порядок нарахування і сплати ЄСВ

 

Міністерством фінансів України було внесено зміни до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Її привели у відповідність до чинного законодавства. Ці зміни почали діяти з 11 квітня.

Міністерство фінансів України наказом від 08.02.2023 р. № 71 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.03.2023 р. за № 497/39553) затвердило зміни до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Інструкцію привели у відповідність до законів:

  • № 2010 «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей»,
  • № 2421 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом».
  • № 2620 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким викладено у новій редакції Закон № 1105. 

 Зміни внесено в частині:

  • приведення термінології пункту 7 розділу IV Інструкції у відповідність до Закону №1105 у зв’язку з визначенням ПФУ уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку;
  • доповнення переліку підстав, зазначених у підпункті 6 пункту 2 розділу ІІІ Інструкції, за яких не застосовується вимога щодо нарахування ЄСВ на заробітну плату (дохід), що не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, – заробітною платою (доходами) працівників, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом;
  • приведення розділів IV – VII Інструкції у відповідність до положень пункту 98 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 щодо особливостей нарахування та сплати єдиного внеску платниками, стосовно яких відповідно до Закону № 2010 встановлено факт позбавлення їх особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також особливостей сплати недоїмки з єдиного внеску, пені та штрафів за її несплату на період позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та протягом шести місяців після звільнення;
  • внесення редакційних змін до абзаців сьомого та восьмого підпункту 5 пункту 2 розділу IV Інструкції в частині нумерації абзаців та пунктів;
  • внесення редакційних правок до розділів VI та VII Інструкції згідно з вимогами Закону  «Про електронні комунікації» в частині заміни слів «інформаційно-телекомунікаційна система» словами «інформаційно-комунікаційна система», абревіатури «ІТС» абревіатурою «ІКС»;
  • можливість подання додатків 1 та 3 до цієї Інструкції як у паперовому, так і в електронному вигляді;
  • приведення додатка 1 до Інструкції у відповідність до положень пункту 98 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464;
  • внесення редакційних змін до додатків 4 та 5 до цієї Інструкції для зручнішого відображення періодів, термінів сплати та сум єдиного внеску, обов’язкових до сплати, для осіб, які виявили бажання брати участь у системі добровільного страхування, в частині доповнення зазначених додатків графіками сплати та відповідними коментарями, а також приведення у відповідність до Закону№1105 розділу IV додатка 4 «Умови набуття Стороною 2 права на виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням».

Таким чином, крім змін до самої Інструкції, у новій редакції викладено три додатки до неї:

  • Додаток 1. Заява.
  • Додаток 4. Типовий договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
  • Додаток 5. Типовий договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування  (одноразова сплата єдиного внеску).

Наказ набере чинності з дня його офіційного опублікування, крім абзацу другого підпункту 1 пункту 2, підпункту 1 пункту 3 Змін до Інструкції про порядок нарахування і сплати ЄСВ, затверджених цим наказом, які наберуть чинності через 60 днів з дня його офіційного опублікування. Наказ було опубліковано в "Офіційному віснику" 11.04.2023 р. Відповідно він набрав чинності з 11 квітня, крім окремих норм.

 

Чи застосовують підприємці – платники єдиного податку другої – четвертої груп РРО чи ПРРО під час здійснення роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі, що розташовані за межами стаціонарних приміщень?

 

Відповідно до п. 1 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336, фізичні особи - підприємці, які сплачують єдиний податок, мають право здійснювати розрахунки без застосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при здійснені роздрібної торгівлі на території села, селища товарами (крім підакцизних товарів).

Пункт 1 Переліку не застосовується за наявності хоча б однієї з таких умов:

  • така роздрібна торгівля здійснюється в торговельному об’єкті, в якому також здійснюється торгівля підакцизними товарами;
  • такими фізичними особами - підприємцями також здійснюється дистанційна торгівля, зокрема через Інтернет;
  • сільськими, селищними, міськими радами прийнято рішення про обов’язкове застосування на території села, селища РРО та/або ПРРО для форм і умов проведення діяльності, визначених у п. 1 Переліку № 1336.

Разом з тим, згідно з п. 2 Переліку, суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки без застосування РРО та/або ПРРО з використанням РК та КОРО при здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень.

Абзацом другим п. 2 Постанови № 1336 установлено, що граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), визначених у п. 1 Переліку, у разі перевищення якого застосування РРО та/або ПРРО є обов’язковим, - 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів).

Абзацом третім п. 2 Постанови № 1336 установлено, що граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), визначених у п. 2 Переліку, у разі перевищення якого застосування РРО та/або ПРРО є обов’язковим, - 500 тис. грн на один суб’єкт господарювання.

Згідно з п. 2 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» у разі перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій суб’єкт підприємницької діяльності зобов’язаний у місячний термін з дати перевищення річного обсягу розрахункових операцій зареєструвати та проводити розрахунки з застосовуванням РРО та/або ПРРО.

Таким чином, не застосовують РРО та/або ПРРО, а використовують РК та КОРО при здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень, якщо граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій не перевищує:

  • для фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку другої - четвертої групи на території сіл - до досягнення 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів);
  • для всіх без винятку суб’єктів господарювання на будь-якій території - 500 тис. грн на одного суб’єкта господарської діяльності, в тому числі фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку.

Чи можливо створити дублікат фіскального касового чека у РРО чи ПРРО?

Згідно з п. 3 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 265), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО), що включені до Державного реєстру РРО, та/або програмні РРО (далі – ПРРО), з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Фіскальний звітний чек (Z-звіт) – документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) РРО або ПРРО, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам’яті РРО або фіскального сервера контролюючого органу (ст. 2 Закону № 265).

Відповідно до пп. 1, 2 розд. ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Мінфіну від 21.01.2016 № 13 зі змінами та доповненнями (далі – Положення №13), фіскальний касовий чек на товари (послуги) – розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), РРО або ПРРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Одним із обов’язкових реквізитів фіскального касового чека є, зокрема, фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека, дата (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції, які зазначаються в рядку 25 чеку. Форму фіскального касового чека №ФКЧ-1 наведено у додатку 1 до Положення № 13.

При цьому п. 9 ст. 3 Закону № 265 передбачено, що суб’єкт господарювання повинен щодня створювати у паперовій та/або електронній формі РРО (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг)) або ПРРО фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Постановою КМУ від 18.02.2002 № 199 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій та вимог щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» зі змінами та доповненнями затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування (далі – Вимоги до РРО) та Вимоги щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування.

Так, відповідно до п. 13 Вимог до РРО формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності: друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам’яті; обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам’яті; створення в електронній формі та внесення інформації Z-звіту до носія контрольної стрічки в електронній формі; друкування інформації, що підтверджує обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам’яті та дійсність фіскального звітного чека.

Згідно з п. 1.2 розд. I Вимог щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій, програмних реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних, затверджених наказом Мінфіну від 08.10.2012 № 1057 зі змінами та доповненнями, контрольна стрічка ПРРО – електронні копії розрахункових документів, а також електронні копії фіскальних звітних чеків, які сформовані послідовно із додаванням у кожен наступний розрахунковий документ або фіскальний звітний чек ґешу (створеного із застосуванням ґеш-функції) попереднього розрахункового документа або фіскального звітного чека, та зберігаються в електронній формі таким ПРРО під час його роботи на період відсутності зв’язку між ПРРО та фіскальним сервером контролюючого органу (в режимі офлайн) до моменту передачі розрахункових документів або фіскальних звітних чеків до фіскального сервера контролюючого органу.

Отже, створення у паперовій та/або електронній формі РРО та/або ПРРО дубліката фіскального касового чека у разі його втрати функціями РРО та/або ПРРО та нормами чинного законодавства не передбачено, оскільки при створенні Z-звіту відбувається обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам’яті та даний звіт містить підсумки розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожним зазначеним кодом окремо з моменту програмування товару (послуги) із зазначенням його найменування, реалізованої кількості, літерного позначення ставки податку на додану вартість і загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги).

 

Які доходи не включаються

до річного доходу фізособи-волонтера?

Сколівська ДПІ ГУ ДПС у Львівській області інформує, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи – волонтера не включаються:

  • кошти або вартість майна (послуг), що надаються фізичній особі – волонтеру, з якою укладено договір про провадження волонтерської діяльності, в частині витрат неприбуткової організації, що залучає до своєї діяльності волонтерів, на проведення медичного огляду та вакцинації волонтера, інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов'язаних з наданням волонтерської допомоги такою особою відповідно до Закону України від 19.04.2011 №3236-VI «Про волонтерську діяльність» зі змінами (далі – Закон №3236);
  • відшкодування неприбутковою організацією особі-волонтеру, з якою укладено договір про провадження волонтерської діяльності, документально підтверджених витрат, пов'язаних з наданням волонтерської допомоги, у розмірі та відповідно до переліку, що передбачені ст. 11 Закону №3236.

Норми визначено пп. 165.1.64 та 165.1.65 ПКУ.

 Як заповнити додаток МПЗ у разі переходу на 4 групу ЄП посеред року?

У разі переходу у 2023 році платника податку на ЄП четвертої групи із загальної або спрощеної системи оподаткування (ІІІ групи) додаток МПЗ заповнюється у звітності за період перебування на відповідній системі

Починаючи з 2023 року, за податковий (звітний) рік передбачено подання додатка з розрахунком загального мінімального податкового зобов'язання у складі податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (затверджена наказом Мінфіну від 19.06.2015 №578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку» (із змінами)).

Нагадуємо, що до форми податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи внесено зміни та виокремлено окремий додаток – Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік, з докладними рекомендаціями щодо заповнення якого можливо ознайомитись на вебпорталі ДПС України у відео за посиланням.

Важливо! Додаток з Розрахунком є невід’ємним додатком як до загальної податкової декларації, так і до кожної звітної податкової декларації.

Звертаємо також увагу, що оскільки додаток з Розрахунком є невід’ємним додатком до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (як до загальної, так і до звітної), подання декларацій без такого додатку не передбачається.

У разі позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник єдиного податку четвертої групи зобов’язаний збільшити визначену в податковій декларації за наступний за звітним податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення. 

Для платників єдиного податку четвертої групи сума такого збільшення розподіляється між відповідними місцевими бюджетами та перераховується пропорційно до частки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території відповідної територіальної громади, у загальній площі таких земельних ділянок, власником або користувачем яких є платник податку.

Також зауважимо, у разі переходу у 2023 році платника податку на єдиний податок четвертої групи із загальної або спрощеної системи оподаткування (єдиний податок третьої групи) додаток з Розрахунком, у якому обчислюється сума МПЗ, подається до податкової декларації з податку на прибуток або податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) або податкової декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні. Проте до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи також подається додаток з Розрахунком, але показники у ньому не заповнюються.

Нарахування мінімальної заробітної плати та утримання з її розміру ПДФО

Відповідно до ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 108) заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 3 Закону № 108 мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати визначено ст. 3 прим. 1 Закону № 108.

Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності (ст. 4 Закону № 108).

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці (ст. 15 Закону № 108).

Статтею 35 Закону № 108 передбачено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють:

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;

- податкові органи.

Однією з підстав для проведення контролюючими органами фактичної перевірки без попередження платника податків (особи) є, зокрема, наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету (п. 80.1 та п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПКУ).

 

Порядок зняття з обліку в контролюючому органі фізичної особи у разі припинення діяльності

Зняття з обліку фізичної особи, яка здійснювала незалежну професійну діяльність, в контролюючому органі проводиться у порядку, встановленому п. 65.10 ст. 65 та ст. 67 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), ст. 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, розд. V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 «Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників» із змінами та доповненнями та розд. ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями.

Фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, знімається з обліку після припинення або зупинення незалежної професійної діяльності або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного реєстру чи уповноваженого органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою № 8-ОПП (заяви за формою № 7-ЄСВ – платник єдиного внеску), після проведення перевірки контролюючим органом та остаточного розрахунку платником.

Внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків запису про припинення незалежної професійної діяльності фізичною особою не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження такої діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.

 

Декларування доходу, отриманого від надання в оренду земельного паю

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) включається, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Підпунктом 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ передбачено, що податковим агентом платника ПДФО – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Отже, доходи фізичної особи від здавання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються ПДФО за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Якщо ж громадяни отримали доходи від надання в оренду земельного паю орендарю – фізичній особі, то такі громадяни повинні самостійно прозвітувати про отримані доходи шляхом подання податкової декларації про майновий стан і доходи. Така декларація подається до 01 травня року, наступного за роком отримання доходу, і власник земельного паю – орендодавець зобов’язаний самостійно нараховувати та сплатити ПДФО та військовий збір.

Чи враховується при визначенні мінімального податкового зобов’язання сума ПДФО, яка утримана за рахунок доходу у вигляді допомоги, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності?

 

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться, зокрема податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником ПДФО у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Враховуючи викладене, у разі якщо фізичні особи, яким юридичною особою нараховується дохід у вигляді виплат пов'язаних з тимчасовою втратою працездатності (лікарняні), перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою юридичною особою, то сума ПДФО, утримана з вказаного доходу враховуються при визначені мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) (стаття 297 прим.1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями).

 

Як отримати Довідку про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи?

Для отримання Довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (далі – Довідка) платник подає заяву про надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи. За формою згідно з додатком 2 до Порядку надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2018 № 733.

Заява подається платником (на його вибір): у паперовій формі – до державної податкової інспекції за основним місцем обліку такого платника або до відповідного контролюючого органу, уповноваженого здійснювати заходи з погашення податкового боргу. Якщо Заяву подано до державної податкової інспекції, її передають до відповідного контролюючого органу, уповноваженого здійснювати заходи з погашення податкового боргу; в електронній формі – на адресу уповноваженого органу через приватну частину електронного кабінету, розміщеного на офіційному вебпорталі ДПС за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/login, з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».

Заява складається з обов'язковим посиланням на відповідний нормативно-правовий акт, яким передбачено необхідність підтвердження відсутності заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, та зазначенням найменування суб'єкта (підприємства, установи, організації), до якого (якої) Довідку буде подано платником.

Для правильного заповнення Заяви потрібно зазначити усі реквізити нормативно-правового акта за уніфікованим шаблоном відображення, необхідні для його ідентифікації:

- вид (Закон України або ЗУ (скорочений варіант), постанова Кабінету Міністрів України або постанова КМУ (скорочений варіант), наказ міністерства, постанова Правління Національного банку України або постанова Правління НБУ (скорочений варіант) тощо;

- індивідуальну назву акта, що зазначається у лапках («….») його порядковий номер (знак «№» та арабські або арабсько-римські цифри, знаки    «-». «/») та дату приймання, оформлену словесно-цифровим (25 грудня 2022 року) або цифровим способом (25.12.2022).

Звертаємо увагу, що деякі платники вказують як підставу отримання Довідки Порядок або наказ Міністерства фінансів України від 03.09.2018 № 733 «Про затвердження Порядку надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи», проте Порядком № 733 визначено лише механізм надання довідки контролюючим органом платнику, положення цього порядку не містять вимог щодо необхідності підтвердження платником відсутності заборгованості, а відтак не може бути підставою для надання Довідки.

 

До уваги платників єдиного податку першої та другої груп!

З 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку першої та другої груп мають право не сплачувати єдиний податок.

Зазначене вище право закріплене у п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Надане ПКУ платникам єдиного податку першої та другої груп право не сплачувати єдиний податок у період з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України за власним бажанням може бути використане платниками єдиного податку за весь період або використане частково (за окремі місяці).

Фізичні особи  – платники єдиного податку першої та другої груп, які не сплачували єдиний податок під час воєнного стану, відповідно до абзацу першого п.п. 9.1 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, в податковій декларації платника єдиного податку (у разі виникнення обов’язку щодо подання податкової декларації платника єдиного податку) відображають відсутність щомісячних авансових внесків єдиного податку за відповідний податковий (звітний) період.

Податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця відповідно до п. 296.4 ст. 296 ПКУ подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.

Подана платником єдиного податку першої або другої групи податкова декларація платника єдиного податку в індивідуальному порядку (на рівні територіального органу ДПС) може бути підставою для внесення відповідних змін до його інтегрованої картки платника, яка відображає стан розрахунків з місцевим бюджетом по єдиному податку.

Одночасно повідомляємо, що згідно з  п. 49.2 ст. 49 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, у тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Отже, у випадку, коли платник єдиного податку не скористався правом щодо несплати авансових платежів на кожне 20 число місяця, то таким платником у податковій декларації платника єдиного податку за звітний 2022 рік повинна бути відображена сплата щомісячних авансових внесків єдиного податку за відповідний податковий (звітний) період.

 

Про право платників на податкову знижку

 

Платники податків мають змогу повернути частину коштів у вигляді податкової знижки у разі:

- понесення протягом звітного року витрат, дозволених до включення до податкової знижки відповідно до п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України (далі – Кодекс);

- якщо витрати підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги). Копії зазначених документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи (далі – декларація);

- отримання доходу у вигляді заробітної плати або у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому загальна сума податкової знижки не може перевищувати суму річної заробітної плати, зменшену з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу (крім випадку, визначеного п.п. 166.4.4 п. 166.4 ст. 166 Кодексу). У разі включення до податкової знижки витрат, передбачених п.п. 166.3.10 п. 166.3 ст. 166 Кодексу, податкова знижка не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, отриманого у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

- якщо резидент має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а також резидент – фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті;

- використання права на нарахування податкової знижки лише за наслідками звітного податкового року. Таке право не продовжується та не переноситься на наступний рік, якщо громадянин не скористався своїм правом у встановлений строк. Так, декларація подається по 31 грудня включно року, наступного за звітним роком.

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора