Затверджено стандарт державної мови «Термінологія безбар’єрності»
Національна комісія зі стандартів державної мови рішенням від 1 жовтня 2026 року № 279 затвердила стандарт державної мови «Термінологія безбар’єрності». Документ унормовує ключові поняття у сфері безбар’єрності та допомагає послідовно й коректно використовувати їх у нормативних документах, професійній діяльності та повсякденному спілкуванні.
Стандарт охоплює п’ять тематичних розділів:
- засадничі поняття безбар’єрності;
- людина та її функціювання;
- доступний простір;
- цільові групи та фахівці у сфері безбар’єрності;
- вікові групи.
Коректна мова є складовою безбар’єрного середовища. Слова, які ми використовуємо, впливають на сприйняття людини, її потреб і можливостей, допомагають уникати стереотипів та підтримувати повагу до гідності кожного.
Наводимо окремі терміни та їх визначення:
Доступність — властивість об’єкта, простору, послуги, продукту чи системи, зокрема фізичного оточення, транспорту, інформації та комунікації, інформаційно-комунікаційних технологій, товарів, робіт, відкритих або наданих для людини та/або спільноти людей, зокрема для людей з інвалідністю, яка забезпечує їм рівний доступ і можливість користування ними.
Розумне пристосування — необхідні та доречні індивідуальні модифікації й корективи, що не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря, застосовувані в конкретному випадку для усунення бар’єрів і забезпечення реалізації людиною з інвалідністю своїх законних прав і свобод на рівних умовах з іншими людьми.
Універсальний дизайн — дизайн предметів, простору, програм і послуг, що забезпечує можливість їх використання всіма людьми без потреби додаткової адаптації чи спеціального проєктування.
Людина з інвалідністю — людина зі стійкими фізичними, психічними або іншими порушеннями, які через взаємодію з різними бар’єрами можуть заважати її повноцінній та ефективній участі в усіх сферах суспільного життя на рівних умовах з іншими.
Порушення функціювання — стійке або тимчасове порушення фізіологічних функцій організму чи анатомічних структур тіла, що характеризується їх втратою, зниженням або істотною зміною.
Людина з порушенням зору, слуху, мобільності, мовлення тощо — людина, яка має певний вид стійких або тимчасових порушень, а тому вона може потребувати спеціальних умов, розумного пристосування чи індивідуально визначеної підтримки.
Допоміжний засіб — зовнішній продукт, зокрема пристрій, обладнання, прилад або програмне забезпечення, спеціально виготовлений чи загальнодоступний, основним призначенням якого є підтримування або поліпшення функціювання, незалежності, добробуту та участі людини, а також запобігання вторинним станам здоров’я.
Жестова мова — візуально-знакова мовна система з власною лексико-граматичною структурою.
Крісло колісне — допоміжний засіб мобільності, який допомагає людині з порушенням функціювання пересуватися та зберігати самостійність у повсякденному житті.
Біла тростина — допоміжний засіб мобільності людини, призначений для орієнтування в просторі, виявлення перешкод, безпечного пересування та сигналізування іншим учасникам руху.
Фахівець із безбар’єрності — професійно підготовлена людина, що має необхідну кваліфікацію у сфері безбар’єрності та працює над упровадженням принципів рівності можливостей, доступності, залучальності, універсального дизайну у фізичному, інформаційному, цифровому та іншому просторі, послугах відповідно до наявних компетентностей.
Людина, яка потребує індивідуально визначеної підтримки — людина, яка через стан здоров’я чи життєві обставини потребує додаткових послуг, адаптації, розумного пристосування, допоміжних засобів чи інших форм підтримки для реалізації її законних прав, задоволення потреб або повноцінної та ефективної участі в усіх сферах суспільного життя.